Про кодифікацію

Що таке NATO Codification System (NCS)

Кодифікація – процес, що стоїть за створенням єдиної зрозумілої системи постачання. Вона дозволяє країнам Альянсу обмінюватися технікою, уникати дублювання закупівель, точно планувати логістику і знати, що потрібно, коли й де.

Фактично, це цифрова «інвентарна книга» всього, що може стріляти, літати, ремонтуватися або перевозити солдата.

Учасниками системи кодифікації НАТО є усі країни-члени Північноатлантичного Альянсу та країни-партнери, які запровадили у своїй діяльності доктринальні документи з кодифікації. Країни-учасники системи кодифікації НАТО можуть бути на першому або другому (повноправному) рівні інтеграції з системою кодифікації НАТО.

Україна набула статусу повноправного члена системи кодифікації НАТО з 2019 року. Станом на 2025 рік, окрім країн НАТО у системі кодифікації Альянсу 20 країн – повноправних учасників та 14 країни-учасників за першим рівнем.

Система кодифікації нової зброї НАТО базується на низці стандартних угод, відомих як STANAG (Standardization Agreement):

STANAG 3150 – класифікація матеріалів за призначенням;
STANAG 3151 – правила ідентифікації предметів постачання;/li>
STANAG 4177, 4199, 4438 – формати обміну даними, каталогізація, правила ведення баз.

Ці стандарти не залишають місця плутанині: деталь, яка зветься «X» приміром у Норвегії, називається так само «X» в Італії, Канаді чи США.

Ці правила зібрані в керівному документі ACodP-1 (NATO Manual on Codification). Саме він визначає, хто за що відповідає, як виглядає процедура, і хто має право вносити зміни до системи.

Кожна країна-учасник системи кодифікації НАТО створює Національне бюро кодифікації (NCB). Саме воно присвоює NSN-коди, обробляє заявки від виробників і передає дані до міжнародного каталогу NMCRL (NATO Master Catalogue of References for Logistics).

Усі учасники системи кодифікації НАТО імплементують вимоги STANAG до національного законодавства. Зокрема йдеться про такий стандарт, як STANAG 4177 «Кодифікація – єдина система збирання даних».

Хто проводить кодифікацію в Україні

Центральним органом кодифікації озброєння та військової техніки є структурний підрозділ оборонного відомства – Головне управління забезпечення супроводження життєвого циклу озброєння та військової техніки.

Як відбувається процес кодифікації в Україні

Україна має статус Tier 2 у системі кодифікації НАТО. Це означає повноцінний обмін даними, право самостійно присвоювати NSN-номери та передавати їх до міжнародного каталогу.

Українські виробники озброєння та військової техніки можуть надіслати заявку на кодифікацію своєї продукції за допомогою цього вебсервісу. На цьому ресурсі українські зброярі можуть ознайомитися з покроковими алгоритмами підготовки своєї продукції до кодифікації.

Також доступні для завантаження типові форми необхідних документів. Окремо надані роз’яснення щодо кодифікації безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та боєприпасів.

Що таке NSN?

NSN – це уніфікований номер, який ідентифікує кожен елемент озброєння, військової техніки чи запчастину – від звичайної кулі до надскладної високотехнологічної ракетної системи.

Кодифіковані вироби отримують номенклатурний номер NATO - NSN. Номер 13-значний: перші 4 цифри – номер групи та класу за класифікатором НАТО ACodP-2, наступні 2 цифри – номер національного бюро кодифікації країни, яка здійснила кодифікацію, решта (9 цифр) – унікальний номер предмету постачання.

Як отримати NSN?

Кодифікація нового зразка ОВТ – це прикінцевий етап процесу розробки, створення, випробовування нового зразка техніки чи озброєння до його допуску до експлуатації (чи прийняття на озброєння) у війську. Це інструмент ідентифікації виробу, як зразка ОВТ придатного для закупівлі оборонним відомством та інструмент подальшого управління номенклатурою. За результатами кодифікації новому зразку присвоюється номенклатурний номер NATO (NSN).

NSN отримують вироби після кодифікації.